Маршрут цікавий тим, що тут зв"язані два періоди Великої Вітчизняної війни – героїчна оборона Києва влітку – восени 1941 року та визволення нашого міста восени 1943 року. Група зустрічається на платформі станції метро “Героїв Дніпра”, виходить на вулицю і йде на кінцеву зупинку автобусів, що прямують в бік м. Вишгород. Автобус маршруту № 288 о 8.55 відходить до Державного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році”, що знаходиться у с. Нові Петрівці, долає шлях за 30 хв. Вартість проїзду – 1 гривня Село Нові Петрівці відоме з часів Київської Русі. У 1240 році його знищили монголо-татари, але через деякий час воно відродилося. Село славилося виробництвом кераміки та випалюванням вогнетривкої цегли-межигірки. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, 350 жителів села було нагороджено орденами і медалями СРСР, а Д. П. Богдан удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Група виходить на кінцевій зупинці з автобуса ї йде до музею. Давно відгриміли залпи війни, але люди свято шанують пам"ять про великі подвиги синів і дочок Вітчизни. І сьогодні, через багато років після боїв, серед безлічі справ ми повинні постійно пам"ятати про тих, хто пройшов цю війну.
        Діораму “Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943 р.” було створено на честь 35-річчя Перемоги радянського народу в Великій Вітчизняній війні. Ознайомившись з експонатами музею, група прямує до командного пункту (КП), з якого радянські генерали восени 1943 року керували визволенням Києва від фашистів. Оглянувши КП генерала М. Ф. Ватутіна, північно-західною околицею с. Н. Петрівці виходимо на північну околицю, перетинаємо автомагістраль Київ – Мінськ. Від шосе грунтовою дорогою група рухається на схід. Ліворуч від дороги в десяти метрах перший будинок с. Старі Петрівці. Село розташоване на березі Київського моря, за 16 км від Києва на автостраді Київ – Мінськ Засноване за часів Київської Русі. Під час тимчасової окупації тут діяла підпільна група на чолі з І. П. Музикою, який загинув від рук фашистів. У братській могилі поховані 443 радянських воїни, які загинули в боях за визволення села і столиці України. Серед них Герой Радянського Союзу М. О. Борисов, П. Т. Волков, М. Ю. Власов і В. Є. Косинов. За мужність, виявлену на фронтах Великої Вітчизняної війни, 230 жителів села нагороджено орденами і медалями СРСР.
        Грунтовою дорогою група проходить 400 – 500 метрів. Шлях виводить до крутих схилів, від підніжжя яких до самого обрію – широчінь Київського водосховища. Декілька хвилин милуємось краєвидом і крутою стежкою спускаємося до води, а далі вузькою піщаною смугою рухаємось на північ. Часто вода підступає до самих круч, тому доводиться здиратися на схили, чіпляючись за стволи, коріння дерев, кущі. Дертися на кручі слід тільки весною і восени. Влітку така проблема не постає, оскільки можна просто роззутися і пройти такі ділянки по воді, а взимку – по кризі. Між селами Старі Петрівці і Лютіж – невеличка смужка лісу. Ближче до села Старі Петрівці в лісі розміщена військова частина, за парканом якої, з боку с. Лютіж, у лісі стоїть пам"ятник визволителям Києва. Підходимо до південної околиці села, далі рухаємось на захід в бік шосе на Мінськ. На пагорбі ліворуч від траси - пам"ятний знак на честь воїнів 240-ї стрілецької дивізії. Дорогою спускаємось в Лютіж, в центрі села оглядаємо пам"ятиник односельчанам, які загинули в роки війни, та братську могилу учасникам бойових дій на Лютізькому плацдармі, в якій поховані Герой Раядянського Союзу лейтенант О. П. Петров, лейтенант Ю. О. Мальков, повний кавалер орденів Слави В. С. Вітряний. Поруч– автобусна зупинка. Звідси можна доїхати до площі Шевченка, або ж станції метро “Героїв Дніпра”.

        Маршрут складений О. Шипнівським і О. Бобровим