Під"їзд з Києва автобусом від пл. Т. Шевченка до с. Лютіж; з Оболоні – від ст. метро “Героїв Дніпра” автобусом № 278 (або іншим в бік Лютежа і Димера).. Час відправлення автобуса № 278 – 9.40. Вартість проїзду для учнів – 1 гр., для дорослих – 1.50. (Тариф 2001 р.) Маршрут цікавий тим, що тут переплітаються два періоди Великої Вітчизняної війни – героїчна оборона Києва в 1941 році та визволення нашого міста восени 1943 року.Район походу розташований на північний захід від Києва між ріками Дніпро (Київським морем) та Ірпінь.
        Вийшовши в центрі села з автобуса, оглядаємо братську могилу. Хвилиною мовчання вшановуємо пам”ять Героя Радянського Союзу лейтенанта О. П. Петрова, лейтенанта Ю.П. Малькова, повного кавалера орденів Слави В. С. Вітряного та інших бійців і командирів Червоної Армії. Поруч з могилою – середня школа. Тут до 1992 року працював військкерівником лейтенант І. Я. Новаківський, який у 1941 році був комендантом доту № 582, що на північ від села. Вулицею, що носить ім"я Вітряного (вона поруч зі школою відходить від автомагістралі), йдемо приблизно кілометр в бік Києва на південний захід, а потім від перехрестя звертаємо на захід в бік с. Гута-Межигірська.
        Після того, як пряма, наче стріла, дорога перетне лінію електропередач (ЛЕП), уважно дивитимемось ліворуч у ліс, щоб не пропустити зруйнований дот. Він знаходиться в лісі, у кварталі № 74 в 30 м від дороги. Дот № 564 типу М, на жаль, сильно засмічений. Влітку – восени 1941 року неподалік від с. Лютіж проходив північний фланг оборони Києва. В дотах цього сектора знаходилися бійці 161-го окремого кулеметного батальйону (командир – капітан М. Г.Івчатов, комісар – старший політрук І. М. Приходько.).
        Від доту знову рухаємось в напрямку села. Незабаром з"являються перші хати. Звертаємо на сільську вулицю праворуч, прямуємо через горбок до сільського цвинтаря. За кладовищем – вулиця Нагірна. Там знаходимо садибу Андрія Антоновича Ямненка, де могила невідомого солдата, який загинув у 1943 році. Сам хазяїн, будучи у 1941 році підлітком, був свідком тарану в небі над селом радянського і фашистського літаків. Виходимо до центру села на вул. Силкіна. Неподалік магазина – зруйнований дот № 551, поруч – братська могила, де разом з іншими похований Герой Радянського Союзу лейтенант Силкін. Йдемо вулицею села до будинку № 78. Тут живе Іван Григорович Мазначенко. За хатою – поховання двох радянських бійців – Анатолія і Леоніда, які загинули в 1943 році. Сам Іван Григорович був вісімнадцятилітнім вивезений до Німеччини, але, не захотівши працювати на ворога, втік. Був схоплений і потрапив до концтабору в Бухенвальді. Сільською дорогою виходимо на північно-західну околицю села, повертаємо на північ і стежкою поміж городами йдемо до пагорба. Біля його підніжжя – темна споруда із заліза і бетону. Це дот типу М-1 № 553, але він відрізняється від інших тим, що в нього можна потрапити двома способами: через вертикальний лаз який сьогодні частково засипаний землею, або бетонованим ходом, що збудований у тілі пагорба і з"єднує дот із спостережним пунктом (СП), розміщеним на пагорбі. На жаль, СП зруйновано, а два бронековпаки здано на металобрухт. Мабуть, коли спостережний пункт висаджували в повітря, тоді й завалилась галерея, що з"єднувала ці два об"єкти. До самого ж доту грунт потрапив за допомогою хлопців із групи О. Кравченка, які проводили тут розкопки. Руїни СП заросли кущами і засипані сміттям. Від СП на захід, південний і північний захід відкривається чудова панорама ріки Ірпінь і Заірпіння.
        До Києва група повертається автобусом № 278, який відправляється з центру села о 17.50 і прямує до ст. метро “Героїв Дніпра”.

        Маршрут складений О. Шипнівським і О. Бобровим

Лютіж – Гута1 Нові Петрівці – Лютіж Лютіж – Лісовий масив1
Лютіж – Гута2 Лютіж – Лісовий масив2 Перший бій на Ірпені