Бердичів, розташований на березі річки Гнилоп’ять, вперше згадується під 1546 р. як власність магнатів Тишкевичів. Головна пам’ятка міста – замок-монастир (кляштор) Босих Кармелітів.
        Орденський монастир споруджено на пагорбі над річкою Гнилоп'ять Янушем Тишкевичем, воєводою і генеральним старостою київського краю, як обітницю за звільнення з татарського полону. Заснування монастиря було затверджене у 1628 р., у березні 1634 р. було освячено наріжний камінь під будову нижнього костелу. Будівництво тривало вісім років. Урочисте відкриття монастиря та освячення нижнього костелу Непорочного Зачаття Діви Марії відбулося 22 липня 1642 р. На цій урочистості засновник пожертвував для нового костелу ікону Пресвятої Діви Марії, що з давніх часів була власністю родини Тишкевичів, зберігалась у замковій каплиці і славилась своєю благодаттю та чудотворністю. Ця ікона належить до типу Одигітрія і являється достовірною копією образа Божої Матері Сніжної з базиліки Санта Марія Маджоре у Римі. Завдяки їй Бердичів став відомим серед паломників далеко за межами України.
        За час свого існування монастир зазнав багато ворожих спустошень і пережив кілька облог, неодноразово був закритий. Ікона зникла під час пожежі 1941 р., вірогідно вона загинула у вогні. Нова ікона була написана у 1991 р. і передана знову відкритому монастирю.

        Летичів - райцентр Хмельницької області, розташований при впадінні річки Вовк в Південний Буг. Перша згадка про поселення відноситься до 1411р. В 1429 р. Летичів отримав статус міста, а в 1466 р. – Магдебурзьке право. З 1482 р. почалися регулярні спустошливі татарські набіги, адже неподалік міста проходив горезвісний Кучманський шлях. Наявні в той час дерев’яні укріплення вже не відповідали вимогам часу, тому уряд доручив кам’янецькому старості Я.Потоцькому перебудувати дерев’яно-земляний замок на кам’яний. Роботи завершили в 1598 р., а незабаром Ян Потоцький передав фортецю монахам домініканцям. Крім комплексу домініканського монастиря з костелом Успіння Діви Марії, в Летичеві збереглася оборонна Михайлівська церква 15-16 ст.
        Летичів тісно пов'язаний з іменем легендарного Устима Кармелюка - ватажка селянських заворушень першої половини 19 ст. Саме Летичів був центром селянських виступів. В Летичеві Устим Кармелюк і похований, а в 1974 р. біля стін фортеці йому встановлено бронзовий пам'ятник.

        Меджибіж - невеличке містечко в Хмельницькій області на злитті двох річок - Південного Бугу та Бужка. Вперше згадується в Іпатіївському літопису від 1146-1148р.р. В Меджибозі є багато пам'яток історії українського, польського, єврейського народів( костел 1632р, три каплиці 17 ст., синагога та єврейське кладовище 17ст.), але перлина і окраса його - це звичайно Меджибізька фортеця - одна з найбільших і найдавніших фортець України, що збереглись. До наших днів дійшов цілісний оборонний комплекс (три вежі, мури, допоміжні споруди, залишки палацу, замкова церква), основу якого становить замок Сенявських 1540-1560 рр., який був перебудований з фортеці, що існувала ще з часів Київською Русі. Могутні мури і башти Меджибізької фортеці чудово поєднуються з прекрасними навколишніми краєвидами, бентежать уяву і нікого не залишають байдужими.
        Але не тільки своєю фортецею знаменитий Меджибіж. Тут жив, вчив та похований засновник хасидизму (містичної течії в іудаїзмі) Ізраїль бен-Еліезер, який увійшов в історію релігії під ім’ям Бешт. Він оселився в Меджибожі в 1740 р., помер у 1760 р., похований на місцевому іудейському кладовищі. Його могила – місце паломництва хасидів з усього світу.

        Хмільник є відомим бальнеологічним курортом на Вінничині. Перша письмова згадка про Хмільник датується 1361 роком. Розташоване за 6 км від Чорного шляху, місто постійно потерпало від нападів турків і татар, тому вимагало відповідних фортифікацій. Початок будівництва хмільницького замку невідомий, але він згадується вже в 1434 р., коли Хмільник відійшов до Польщі. В 1448 р. місто одержує Магдебурзьке право. Власники міста приблизно в 1500 р. зводять для захисту своїх земель мурований замок замість дерев’яного. В 1534 р. великий гетьман коронний Ян Тарновський обніс місто кам’яною стіною з баштами. Викопаний між Південним Бугом і його притокою річкою Пастушою канал перетворив новозбудовану фортецю на острівну твердиню.
        З 18 ст. замок, втративши стратегічне значення, поступово руйнується Остаточно він був розібраний при будівництві палацу графа Ксідо. Зараз від замку лишилися тільки башта (тут розміщений краєзнавчий музей) і рештки ще однієї башти.
        Палац графа Ксідо збудований у 1911-1915 рр. за проектом академіка Фоміна на місці фортеці над мальовничим берегом Бугу. Еклектичне поєднання стилів різних епох робить його найцікавішою спорудою Хмільника.