Олесько
        Олеський замок, є одним з найвідоміших замків Львівщини, видатною пам'яткою історії та архітектури 13-18 ст. Перша документальна згадка про замок відноситься до 1327 р. Розташований на давньому рубежі між Галичиною та Волинню, замок до другої половини 15 ст. зберігав значення прикордонної фортеці і відігравав важливу роль в боротьбі між Литвою, Польщею та Угорщиною за розподіл українських земель.
        В 15-16 ст., втративши своє прикордонне значення, замок стає магнатською резиденцією, хоча і неодноразово зазнає татарських нападів. В 1620-х рр. останній власник замку з роду Даниловичів – Іван – перебудував його у стилі італійського ренесансу. Приблизно таким ми бачимо замок і нині. Цікаво, що у Івана Даниловича, воєводи земель руських, на службі в Олеську був батько Богдана Хмельницького, Михайло Хмельницький.
        В Олеському замку народилися два польських короля - Ян III Собеський (1629) та Корибут Вишневецький (1639). З 1725 року, коли Олесько стало власністю Жевуських, замок починає занепадати і руйнуватися. Замок частково відновлювали в кінці 19 ст. та між двома світовими війнами. Капітальна його реставрація була проведена у 1961-1974 рр. В 1975 р. тут було відкрито філію Львівської картинної галереї, а в 1989 р. на її базі створено державний музей-заповідник “Олеський замок”, куди також входять будівлі монастиря капуцинів, розташованого поруч. В інтер’єрах замку 13-18 ст. експонуються твори середньовічного мистецтва, на території довкола будівель відтворено парк 17-18 ст, водойми, паркові споруди. Відновлений Олеський замок активно використовували кінематографісти, тут знімалося багато художніх фільмів.
        Золочів
        Замок в Золочеві був споруджений у 1634-1636 роках для Якуба Собеського у стилі раннього бароко, одночасно як резиденція і фортеця. Цитадель побудовано на пагорбі, на регулярному плані, наближеному до квадрату, має чотири бастіони, на кутах яких стоять сторожові башти з бійницями. На замковому дитинці з парком розташований Великий палац, а у південній частині дитинця - Китайський палац у формі увінчаної куполом ротонди. У 1686 р. замок був відновлений та прикрашений творами мистецтва на замовлення короля Яна III Собеського. В 1872 р. тут розмістили в'язницю, цю функцію замок мав і у 20 ст. З 1979 р. у замку знаходиться Галерея мистецтв.
        Підгірці
        Не знайти на Україні такого села, де було б більше давніх пам'яток культури, ніж у Підгірцях. "Село під горою", що було подароване в 1440 році польським королем Владиславом його вчорашньому противнику Івану Підгорецькому за його хоробрість при захисті Олеського замку. Поруч з Підгірцями знаходиться великий археологічний комплекс літописного міста Пліснеська, що згадується у літописах та у “Слові о полку Ігоревім" і з яким пов'язана легенда про княгиню Ольгу Всеволодівну, що у 1180 р. заснувала монастир та згинула героїчною смертю під час оборони від половців,а також Благовіщенський монастир чину Святого Василія Великого 17-18 ст., урочище "Поруби"із стародавніми похованнями княжих дружинників.
        У 1633 році коронний гетьман Станіслав Конєцпольський купує Підгірці у нащадків Івана і будує його окрасу - архітектурний ансамбль замку. Замок збудували архітектори Андреа дель Аква і Гійом Левассер де Боплан у 1635-1641 рр. на місці старого укріплення, що згадується ще у 1530 р. Замок будувався як резиденція та призначався для відпочинку коронного гетьмана. На мармуровій табличці при вході до нього був напис: "Вінець ратних трудів - перемога, перемога - тріумф, тріумф - відпочинок".
        Підгорецький замок - визначна пам'ятка пізньоренесансної архітектури і є одним з найкращих в Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями, валами і ровами. Багато мандрівників і визначних людей залишили чудові описи цього замку. На території замку знімались фільми "Богдан Хмельницький", "Потоп", "Три мушкетери", "Дике полювання короля Стаха", "Помилка Оноре де Бальзака" та інші. Бароковий Воздвиженський костел (1752-1766 рр.), в'їзна брама, заїзжий двір, або як його ще називають, гетьманський заїзд 18 ст. та чудовий "італійський" парк 18 ст. зі старими липами також входять до ансамблю замку. Неподалік замку знаходиться дерев‘яна Михайлівська церква 18 ст.
        Броди
        У Бродах знаходиться фортеця 16-18 ст., видатну пам’ятку оборонного мистецтва. Розташоване серед заболоченої місцевості на броді, звідки і дістало свою назву, поселення завжди мало стратегічне значення. Перший замок збудований у 80-х рр. 16 ст. У 1630-35 рр. замок за наказом тодішнього власника Бродів Станіслава Конєцпольського був укріплений за новоголандською та вдосконаленою італійською системами (архітектор Андреа дель Аква за участю інженера Гійома де Боплана), що перетворило Броди в одну з найбільш укріплених та неприступних фортець свого часу. На території фортеці знаходиться будинок коменданта, перебудований у 18 ст. у палац. Від укріплень збереглися чотири куртини з казематами та каземати трьох кутових бастіонів.
        Старе село
        Замок в Старому Селі – один з найкрасивіших в Україні. Старе Село розташувалося в мальовничій місцевості в долині річки Давидівка. Саме по цій пересіченій місцевості, через село проходив давній Волоський шлях. Перша фортеця в Старому Селі згадується ще під 1448 р. Неодноразово фортецю руйнували, але її знову відбудовували. Сучасного вигляду замку надали Сенявські. Реконструйований ними на початку 18 ст., замок стає одним з найкращих зразків фортифікаційних споруд того часу. Сюди було навіть перенесено арсенал зі Львова перед наступом шведів.
        При наступних власниках (Чарторийських та Потоцьких) замок занепадає та руйнується. До нашого часу відносно добре збереглися лише стіни та башти. Хоч і дуже поруйнований, проте це один з найкрасивіших замків України, споруджених в ренесансному стилі.
        Звенигород
        Нинішнє село Звенигород, розташоване в долині річки Білки (притоки Західного Бугу), захищеній пагорбами від вітрів, було заселене здавна. Перша письмова згадка датується 1087 роком. Вже тоді Звенигород був добре укріплений. Розташоване серед боліт, оточене могутніми валами з частоколами і ровами, місто відігравало важливу роль у політичному та культурному житті західних територій Київської Русі, багато разів згадується у літописах. З 1124 по 1144 рр. Звенигород був столицею удільного князівства, яке з часом перетворилося на могутнє Галицько-волинське князівство - спадкоємця політичної та культурної традиції Київської Русі після знищення Києва монголо-татарами.
        В 1241 році Звенигород був знищений військом Батия, після чого втратив своє колишнє значення і занепав. З 14 ст. Звенигород – власність литовських та польських феодалів. Під час екскурсії ми оглянемо залишки оборонних споруд та пам'ятники Звенигорода.
        Свірж
        У селі Свірж на узвишші над рікою та озером милує око замок, побудований князями Свірзькими у 15 ст., а в другій половині 17 ст. перебудований галицьким каштеляном Олександром Цетнером. Замок був родинним гніздом Цетнерів до 19 ст., після чого неодноразово міняв господарів. На початку 20 ст. особливо багато зробив для фортеці граф Роберт Лямезан Салянс, який володів ним з 1907 р. і до 1930-х рр. Замок сильно постраждав під час Першої та Другої світових воєн. Були знищені цінності, бібліотека, вишукані інтер’єри. Пізніше замок від реставрували. Мальовнича місцевість робить Свірзький замок одним з найромантичніших замків України, тут проводилося багато кінозйомок. Біля замку знаходиться ренесансний костел (1546 р.).
        Жовква
        Припускається, що розпланування Жовкви за взірцем "Ідеальних міст" здійснив його архітектор - Павло Щасливий, який тоді зводив замок та після нього- костел св. Лаврентія. В 1603 році королівським привілеєм Зигмунта III місту надане магдебурзьке право. В першій половині XVII ст. Жовква перетворилася на укріплене місто-фортецю, оборонні мури якої ховались за валами та ровами. Ринкову площу, розплановану перед замком, з північного та східного боків оточили житлові кам'яниці з відкритою галереєю- підсінням. З 1678 року Жовківський замок став королівською резиденцією Яна III Собєського. Це був час найбільшого розквіту міста.
        Гарний архітектурний ансамбль історичної частини міста, збережені пам'ятки Жовкви XVII- XX століть, вражають всіх, хто відвідує чи вивчає Жовкву. На невеликій території історичного центру, що з 1994 року має статус Державного історико-архітектурного заповідника, сьогодні знаходиться близько 40 пам'яток архітектури, в тому числі світового рівня.